ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ.

”Вплив мультфільмів на дитину“.

(Для дбайливих батьків).

Ознаки “шкідливого мультика”, від перегляду якого варто відгородити дитину: 

1.Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим, нерідко калічать чи вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжалісності,агресії дитиною в реальному житті.
2. “Погана” (не правильне) поведінка героїв мультфільму ніким не карається. Персонажа, що порушує загальноприйняті правила, ніхто не шльопає, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку, у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхитується еталони гарного і поганого вчинку, допустимого і неприйнятного поведінки.
3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
4. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. Для дитини зовнішність ляльки-мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні – навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушений наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм – неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.
Діти – істоти відкриті й добрі і усмоктують в себе все, як губка. А тепер уявіть собі, що може випробувати маленький чоловічок після сорока хвилин перегляду мультика, головна ідея якого бійки, битви, погоні, перетворення на мутантів і чудовиськ, кров, вибухи та інші “принади”? Для чого маленьким дитячим вушках вислуховувати лайку та образи, якими обсипають один одного герої мультфільму? Про які здорових посмішці і сміх може йти мова? Що у всьому цьому пізнавального і повчального? Такий перегляд може лише “збагатити” лексику дитини нецензурними виразами, розвинути такі почуття, як злість і агресія. Дорослий, психічно здорова людина – і той зазнає неприязнь від побаченого і почутого. Після такого можна не дивуватися появі боязні темноти, страху залишатися на самоті, жорстокості в грі і агресивної поведінки в житті і багатьом іншим “результатами”.

ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ.

Дослідження підтверджують: до 2 років дітям екран узагалі не потрібен, він заважає здоровому психофізіологічному розвитку. Навіть інтелект дитини в цьому віці називають сенсомоторним (сенсорний — відчуття, моторний — рухи). Виключення моторного компоненту призводить до затримки розвитку дитини. Зважаючи на те, що своє місце в реальності дитина починає стабільно розуміти після трьох років, штучне гальмування тілесної активності дитини в ранньому віці може призвести до довготривалих негативних психологічних наслідків. Тому більшість дослідників раннього дитинства виступають за жорстоке обмеження контакту дитини з екраном.
Після 3 років, коли для дитини важливі однолітки як партнери для спільних ігор, відсутність контакту з телевізором може робити дитину дуже відмінною від загалу. А в цьому віці перших спроб створення групових об’єднань працює правило схожості. Будь-яка відмінність може стати приводом відлучення дитини від спільності, зокрема й відмінність медіапрактик. Проте у віці 3—5 років телеперегляд має бути значно обмеженим (рекомендується не більше 15—ЗО хвилин на день), щоб не обмежувати інших практик, значно необхідніших для повноцінного розвитку особистості дитини.
Починаючи зі старшого дошкільного віку (5—6 років), дитина стає більш готовою за психофізіологічними показниками розвитку до сприймання екранних медіа (кіно, телебачення, Інтернет), хоча внутрішня конкуренція різних практик у єдиному бюджеті вільного часу наростає. Психофізіологічні вимоги телеперегляду — нерухомість, звуження поля зору (зазвичай розмах рухів ока сягає 90—120 градусів, а при перегляді рухи ока звужуються до 7 градусів) — є важкими для дитини.
Тривалий контакт з об’єктом, що знаходиться на однаковій відстані, викликає перенапруження м’язів ока дитини,їх спазми, що запускає механізм формування міопії (короткозорості). Крім того, психологи вважають, що вільний рух очей пов’язаний із психологічною свободою особистості, є ознакою спонтанності — необхідного компоненту творчої активності. Нерухомість очей призводить до заціпеніння тіла і до гальмування волі. Що більше дитина дивиться на екран, то менше часу залишається їй для спонтанності, малюк мимоволі підкорюється нав’язаним ритмам, сюжетам і програмам.

Вплив мультфільмів на дитину

Мультиплікаційні фільми невипадково улюблені дітьми різного віку. Яскраві, видовищні, образні, з одного боку, і прості, ненав’язливі, доступні з іншого, мультики, близькі за своїми розвиває, виховним можливостям казці, грі, живого людського спілкування. Персонажі мультиплікаційних фільмів демонструють дитині найрізноманітніші способи взаємодії з навколишнім світом. Вони формують у малюка первинні уявлення про добро і зло, еталони гарного і поганого поводження.
Через порівняння себе з улюбленими героями дитина має можливість навчитися позитивно сприймати себе, справлятися зі своїми страхами і труднощами, шанобливо ставитися до інших. Події, що відбуваються в мультфільмі, дозволяють підвищувати обізнаність крихти, розвивати його мислення і уяву, формувати його світогляд. Таким чином, мультфільм – це ефективний засіб виховання дитини.
Але не всі мультфільми, так корисні для наших дітей. На жаль, багато трансльовані сьогодні мультфільми побудовані психологічно, педагогічно чи етично безграмотно і можуть мати небезпечні для дитини наслідки
Я перерахую ознаки “шкідливого мультика”, від перегляду якого варто відгородити дитину:

1.Головні герої мультфільму агресивні, вони прагнуть завдати шкоди оточуючим, нерідко калічать чи вбивають інших персонажів, причому подробиці жорстокого, агресивного ставлення багаторазово повторюються, детально розкриваються. Наслідком перегляду такого мультфільму може стати прояв жорстокості, безжалісності, агресії дитиною в реальному житті.
2. “Погана” (не правильне) поведінка героїв мультфільму ніким не карається. Персонажа, що порушує загальноприйняті правила, ніхто не шльопає, не ставить в кут, не говорить, що так робити не можна. У підсумку, у маленького телеглядача закріплюється уявлення про допустимість подібних форм поведінки, знімаються табу, розхитується еталони гарного і поганого вчинку, допустимого і неприйнятного поведінки.
3. Демонструються небезпечні для життя дитини форми поведінки, повторювати які у реальній дійсності недоцільно, нерозумно і навіть просто небезпечно. Перегляд таких прикладів для наслідування може обернутися для дитини зниженням порога чутливості до небезпеки, а значить потенційними травмами.
4. Використовуються несимпатичні, а часом навіть потворні герої. Для дитини зовнішність ляльки-мультяшки має особливе значення. Позитивні персонажі повинні бути симпатичними або навіть красивими, а негативні – навпаки. У випадку, коли всі персонажі жахливі, потворні, страшні незалежно від їх ролі, у дитини немає чітких орієнтирів для оцінки їх вчинків. Крім того, коли дитина змушений наслідувати, ідентифікувати себе з несимпатичним головним героєм – неминуче страждає внутрішнє самовідчуття малюка.
Діти – істоти відкриті й добрі і усмоктують в себе все, як губка. А тепер уявіть собі, що може випробувати маленький чоловічок після сорока хвилин перегляду мультика, головна ідея якого бійки, битви, погоні, перетворення на мутантів і чудовиськ, кров, вибухи та інші “принади”? Для чого маленьким дитячим вушках вислуховувати лайку та образи, якими обсипають один одного герої мультфільму? Про які здорових посмішці і сміх може йти мова? Що у всьому цьому пізнавального і повчального? Такий перегляд може лише “збагатити” лексику дитини нецензурними виразами, розвинути такі почуття, як злість і агресія. Дорослий, психічно здорова людина – і той зазнає неприязнь від побаченого і почутого. Після такого можна не дивуватися появі боязні темноти, страху залишатися на самоті, жорстокості в грі і агресивної поведінки в житті і багатьом іншим “результатами”.